Ектопаразити (блохи та кліщі) не несуть загрози життю КОТИКІВ – міф чи реальність?

Автор – Покропивна Маргарита Сергіївна (лікар інфекціоніст, провідний терапевт центру ветеринарної хірургії, онкології та інтенсивної терапії “Зооакадемія”)

 Гемотропна мікоплазма (Mycoplasma Haemofelis) або, хто колись чув про Гемобартонельоз, як стару назву – патогенний мікроорганізм, що паразитує на еритроцитах котячих. Технічно – це бактерії, проте особливі, адже вони не мають клітинної стінки, через що стає неможливим виростити їх на поживному середовищі в лабораторії. За рахунок такої “родзинки” вони можуть продуктивно існувати тільки в середині клітини хазяїна, що значно ускладнює лікування та діагностику.

Всі шляхи зараження достеменно невідомі, але найбільш ризикують отримати таку неприємність котики, що живуть на вулиці, мають вільний вигул, не мають регулярних обробок від бліх, приймають участь у бійках, слабкий імунітет, перенесли переливання крові тощо.

Що ж відбувається, коли котусика, наприклад, кусає невинна інфікована блоха?

Через ротовий апарат ектопаразита мікоплазми потрапляють в кров і кріпляться до мембрани еритроцитів (червоних кров’яних тілець, що виконують надважливу роль переносників кисню по всьому організму), з чого починається їх довга безкоштовна поїздка у нове комфортне життя в організмі хазяїна. Але врешті решт імунна система ідентифікує чужорідний білок на власних еритроцитах і починає їх атакувати, прикріплюючись до клітин з мікоплазмою (так звана “мітка”). “Помічені” імунною системою еритроцити руйнуються разом із бактеріями, а, як відомо, відпрацьовані червоні клітини проходять через печінку, де розщеплються з утворенням жовчного пігменту білірубіну.

Проблема полягає в тому, що чим більше інфікованих еритроцитів, тим більше їх буде вбивати імунна система, тим менше буде встигати розщеплювати мертві клітини печінка, що, в свою чергу буде сприяти підвищенню білірубіну в крові та зниженню кількості еритроцитів (анемії) і, звісно, рівню гемоглобіну. А вже на фоні анемії та підвищення білірубіну всі органи будуть страждати на недостатність кисню та ще й отримають “отруєння” жовчним пігментом, що часто закінчується летально при несвоєчасній допомозі.

Друга проблема – інфіковані гемотропною мікоплазмою коти майже ніколи не мають виражених клінічних симптомів. Переважно власники звертаються, коли тварина вже апатична, відмовляється від їжі, коли слизові бліді, або навіть і жовтушні, через надлишок білірубіну в організмі, що означає давній перебіг хвороби та значно ускладнює лікування. Або ж, мікоплазма може бути випадковою знахідкою при плановому обстеженні.

Єдина достовірна діагностика – це здача аналізу крові на ПЛР, щоб знайти ДНК бактерій. Також, при достатній інвазії паразитів в рутинній перевірці загального аналізу крові можна побачити в мазку малесенькі включення на еритроцитах.

Яку ж небезпеку несе такий мікроскопічний організм?

Хвороба може протікати безсимптомно місяцями, або, навіть, і роками, деякі коти можуть все життя бути носіями бактерій. Проте проблема нікуди не дівається, з часом стан буде погіршуватись і, чим більше розмножуються мікоплазми, тим більше зруйнується еритроцитів, що буде мати наслідки для здоров’я котика та, без лікування, вартуватиме життя!

Коти-носії – через своїх ектопаразитів розповсюджують інфекцію і, під час будь-якого зниження імунітету ризикують, що мікоплазмоз активується в повноцінну хворобу.

Коли ж хвороба набрала піку активності та з’явились яскраві клінічні прояви – смертність найвища.

Також супутні інфекції сприяють розвитку більш яскравої анемії. Лейкоз, імунодефіцит, коронавірус тощо, навіть, можуть блокувати кістковий мозок виробляти нові еритроцити на заміну зруйнованих, що в рази погіршує прогноз для котусика.

Лякає і те, що зараз, під час рутинної перевірки котика, який мав контакт з вулицею/блохами/кліщами майже 100% діагностуються “позитивно” на гемотропний мікоплазмоз. І добре, якщо хворобу виявлено на ранній стадії.

Лікування, на щастя, є – це вчасне звернення до лікаря, призначення антибіотиків та підтримуючої терапії. І, так, в певних випадках, навіть потрібно переливати кров, іноді і неодноразово, щоб допомогти організму боротися з інфекцією.

А як же запобігти хворобі?

Все просто – перше це регулярні обробки від ектопаразитів якісними препаратами котиків навіть тих, хто живе в квартирі, а також – відсутність доступу до вулиці, запобігання бійкам котів (особливо самців! Тут допоможе і вчасна кастація в тому числі).

Тож, чи ви ще вважаєте, як відомо з популярного міфу, що кліщі та блохи нічим не заражають котів?

Пам’ятайте – хворобу простіше профілактувати, а ніж боротись з наслідками, особливо таку небезпечну