Чому мій собака вилизує дупу?

Тобі, 9-річний бігль, розмазував коричневу, огидну, смердючу слиз по всьому килиму та дивану. Окрім того, що Тобі тягав свою дупу по підлозі та м’яким меблям, він постійно вилизував собі зад. Весь його будинок – це був один суцільний смердючий безлад.

Треба було щось робити!

Ветеринар пояснив власнику, що бідолашний бігль мав проблеми з анальним мішком.

Анальні мішечки (параанальні залози)  – це два невеликих мішечки: по одному з кожного боку від заднього проходу. Вони виділяють рідину з дуже неприємним запахом. Невелика кількість виділяється кожного разу, коли тварина випорожнюється. Цю смердючу речовину, собаки використовують для позначення території та відлякування інших хижаків.

Чому у деяких собак виникають проблеми з параанальними залозами?

Іноді запалення параанальні залози, набуває стану суттєвої медичної проблеми.

Немає конкретної породи, кольору або розміру, які схильні до проблем з параанальними залозами. Без видимої причини деякі домашні тварини мають з ними проблеми, а деякі – ні.

Собаки хворіють набагато частіше, ніж коти.

Після того, як Тобі виповнилося 3 роки, його параанальні залози не випорожнювалися з якоїсь невідомої причини. Йому потрібні були візити до ветеринара, щоб спорожнити анальний мішок. Сімейний ветеринар міг легко спорожнити або «зцідити» їх вручну. Спочатку це було кожні кілька місяців. Потім це стало щотижневим явищем. Потім це стало необхідністю через день!

Що робити, якщо собака потребує більш складного лікування параанальних залоз?

Для Тобі,обговорювалося видалення залоз хірургічним шляхом. На той момент це був  єдиний розумний варіант. Це делікатна процедура, яка має кілька ризиків:

Існує невеликий ризик інфікування. Незважаючи на те, що область ретельно очищається перед операцією, робота біля анального отвору не зовсім стерильна процедура. Крім того, вміст анальних мішків брудний і повний бактерій.

Існує невеликий ризик розвитку проблем у майбутньому, якщо не видалити весь мішок. Навіть якщо крихітний шматочок залишиться невидаленим, це спричинить відстрочену інфекцію, яка призведе до дренажного тракту. Гній та/або виділення постійно сочяться через невеликий отвір у шкірі біля заднього проходу.

Це вимагатиме другої операції для видалення дренажного тракту та тканини, яка спричиняє проблему.

Існує також невеликий ризик нетримання. Континенція, або здатність контролювати кал, є протилежністю нетриманню. Коли у собаки нетримання сечі, вона справляє нужду де завгодно, навіть не підозрюючи про це.

Континенція контролюється спеціальним м’язом, який називається анальним сфінктером. Фактично існує два анальних сфінктера: один зсередини, а другий зовні.

Між зовнішнім і внутрішнім сфінктерними м’язами розташовані анальні мішки. Отже, щоб видалити анальний мішок, немає вибору: потрібно розрізати сфінктер, отже, є ризик нетримання сечі, якщо тонкий м’яз не буде добре зашитий наприкінці операції.

У випадку з Тобі у нас не було вибору. Це серйозно вплинуло на його якість життя, а в його будинку панував смердючий безлад! На щастя, операція пройшла без ускладнень. Анальні мішечки відправили в лабораторію на дослідження. Приблизно через тиждень, біопсія вказала на доброякісний стан, який називається хронічним анальним сакулітом, що просто означає постійне подразнення анальних мішків.

Тобі повністю видужав. Після операції він і його власники жили набагато щасливіше.

Запишіться на огляд до лікаря та отримайте необхідну консультацію щодо догляду за здоров’ям Вашого улюбленця:

+38 (050) 888-03-47